Перефразовуючи відоме прислів’я з огляду на вчорашній день і сьогочасність Городнянського держлісгоспу, можна стверджувати, що так само, як і козацькому, так і лісівничому роду нема і не буде переводу – цілі династії городнянських лісівників створювали вже минулу і створюють нинішню трудову славу і потужний економічно-соціальний і виробничий потенціал державного підприємства «Городнянське лісове господарство».
Ось взяти хоча б нинішнього його очільника Сергія Михайловича Аніщенка. Маючи ґрунтовну освіту, він зарекомендував себе відповідальним і високопрофесійним лісівником ще будучи лісничим Новоборовицького лісництва, а згодом – головним лісничим ДП «Корюківське лісове господарство» і вже в сорок років очолив нинішній Городнянський держлісгосп.
Та свій перший трудовий екзамен на професійну зрілість він склав, можна сказати, перед батьком Михайлом Климентійовичем Аніщенком, котрий віддав лісовому господарству Сіверського краю понад сорок років справжньої трудової звитяги.
І не на порожнє, як ото мовиться, місце прийшов господарювати тоді ще сорокарічний керівник. До нього Городнянський держлісгосп очолював понад два десятиліття Василь Федосійович Тимко, який свій професійний і організаторський хист гартував у Добрянському держлісгоспі під керівництвом Федора Панасовича Савченка. А вже з-під батьківської руки Василя Федосійовича Тимка теж вийшли десятки першокласних спеціалістів лісівничої галузі, котрі трудяться тепер на лідерських постах Чернігівського ОУЛМГ і, можна сказати, «тимківська» династія одержала своє продовження в особі доньки Алли Василівни – головного економіста Городнянського держлісгоспу і онука Сергія, котрий завершує навчання Національному університеті біоресурсів та природокористування у м. Київ.
А взяти династію Лошиків з цього ж таки Городнянського держлісгоспу – Анатолія Васильовича, лісничого Невклянського лісництва і його дружину Олену Михайлівну – помічника лісничого Тупичівського лісництва. Вона донька колишнього лісничого Тупичівського лісництва Михайла Марковича Сташенка, яка після закінчення десятирічки із золотою медаллю без вагань подала документи до Української сільгоспакадемії на лісогосподарський факультет, де і зустріла свого судженого, волинянина Анатолія Лошика – теж вихідця з великого лісівничого волинського роду. Після навчання обоє приїхали до Городнянських лісів, щоб саме тут продовжити лісівничу династію, виховуючи сина Сергія, який нині працює майстром лісу у Тупичівському лісництві, та доньку Ірину, яка нині навчається в альма-матер батька й неньки – Національному університеті біоресурсів і природокористування…
Воістину, лісівничому роду таки нема й не буде переводу!
І славна плеяда держлісгоспівських ветеранів – хто плекав городнянські ліси і серцем, і невтомними руками як у передвоєнні «п’ятирічки», так і в повоєнні невимовно тяжкі роки, хто піднімав з руїн лісництва і села, закладаючи довкола них і на всіх лісових масивах молодняки, висіваючи в борозну насіння, а під життєстверджуючий лісосадівничий «меч» – молоденькі саджанці. А ветерани пізніших десятиріч минулого і вже нинішнього століть, хто прийняв лісову звитяжну естафету від старійшин повоєнних років, хто взяв під свою опіку оті саджені ще ними деревця, котрі стали вже молодняками, а де й дозрілими лісами – вся ветеранська когорта звитяжців гідна слави і синівської пошани сучасних лісівників Городнянського держлісгоспу-ювіляра і щедрої чарки за ветеранське здоров’я і довгі літа за святковим столом на честь вісімдесятирічного іменинника. Згадаймо поіменно і тих трудових звитяжців, хто був попередниками нинішньому керівному складу Городнянського держлісгоспу, займаючи посади директорів, заступників, головних спеціалістів, лісничих, керівників виробничих підрозділів ДП «Городнянське лісове господарство». Цей авторитетний і донині серед людей «командирський корпус» також гідний доброї пам’яті вісімдесятирічного ювіляра. Це, передусім уже згадувані, а ще директори: Попко Іван Юхимович, Турчин Дмитро Арсентійович, Турчин Пилип Федосович, головні лісничі: Медвєдєв Олексій Сергійович, Ханін Федір Ілліч, Аніщенко Володимир Миколайович, головні інженери: Калиновський Станіслав Тихонович, Карпинський Михайло Кіндратович, Журило Микола Григорович, головний механік – Стеблянко Василь Степанович, лісничі: Подоліч Петро Іванович, Саргородський Олександр Михайлович, Сташенко Михайло Маркович, Савченко Микола Григорович, начальник н. складу – Белас Василь Денисович, об’їждчики: Шуляк Василь Демянович, Довгопол Євгеній Леонідович, лісник – Тимошенко Олександр Тимофійович, водій лісовоза, кавалер ордена Леніна – Мазепа Іван Миколайович, трелювальник кіньми – Товстиженко Михайло Максимович, лісокультурниця – Лозьбень Любов Григорівна.