Новина

    Останнім часом у суспільстві штучно формується хибна думка про те, що полювання – це небезпечна і жорстока розвага, з якою у «цивілізованому» світі потрібно покінчити. При цьому покінчити треба чомусь у нас в Україні, а тим часом увесь цивілізований світ продовжує полювати. І недарма. Бо в більшості розвинутих країн є розуміння простої істини: полювання – це галузь народного господарства, яка приносить податки у бюджет, дає робочі місця і, головне, дбає про тваринний світ. Бо ані в нас, ані в «них» долею диких тварин не переймається ніхто, окрім мисливців та співробітників мисливського господарства!      Про мисливську службу ми розповідали в попередньому номері. Угіддя доглянуті і системно охороняються, однак вінцем всього цього господарства є саме полювання. А от його провести правильно і результативно – це справжнє мистецтво. Окрім практично щотижневих полювань на зайця і лисицю в мисливських угіддях ДП «Городнянське лісове господарство» проводяться й ліцензійні полювання на косулю, а до епізоотичної ситуації тут успішно полювали й на диких кабанів. Окремо проводяться облави на вовків, але то більше важка виснажлива робота аніж свято полювання.

 - Добути трофей – мета будь-якого мисливця, особливо на ліцензійному полюванні. Зазвичай більшість з них успішні, бо єгері знають свою справу. Та після вдалого полювання доводиться вирішувати ще ряд завдань організаційного характеру – оббілувати дичину, якісно зняти шкіру та підготувати зразки для ветсананалізу. Більше того – учасникам полювання треба десь перепочити, обігрітись, а часто навіть обсохнути після негоди. Тож ми вирішили обладнати повноцінну мисливську зону відпочинку, -- розповів мисливствознавець Ярослав Коваль.

     Будівництво почали з відновлення колись занедбаного і напівзруйнованого лісового будиночка. Потім навколо вже мисливської хатинки збудували затишні альтанки, вуличну кухню, обладнану зручною піччю, сарай для дров та кормів і місце для оброблення дичини. Разом з цим лісівники створили й дуже наочну «Мисливську стежину» де за допомогою яскравих ілюстрацій розкрито правила полювання, кодекс мисливця, техніка безпеки, різноманітні пам’ятки та посилання на законодавчі акти.

     Окрім суто мисливської направленості ця зона відпочинку доступна для всіх відвідувачів лісу – грибників, любителів природи, збирачів ягід і лікарських рослин. У підпорядкованих підприємству лісових масивах співробітники створили близько десяти зон відпочинку з різним ступенем комфорту. Найбільш відомими з них є – зона відпочинку біля Городні на трасі Чернігів-Сеньківка, альтанка на дорозі на Гніздище та на Лемешівському шляху. Однак витопити справжню піч і приготувати чи підігріти їжу на живому вогні можна лише на мисливській стоянці між Тупичевом та Невклею.

 

П.ДУБРОВСЬКИЙ.

 

На знімках: мисливствознавець Ярослав КОВАЛЬ біля вуличної кухні з піччю; загальний вид на мисливську зону відпочинку.